Престольне свято: 19 грудня

Служащі священики: ієрей Олег Савенко, прот. Миколай Завадовський

Офіційний сайт: https://rozhivka.church.ua        

Коротка історія поселення і храму

Багато історичних, літописних, археологічних свідчень вказує на те, що село Рожівка було заселене ще в часи мідно-кам´яного віку – енеоліту (4-3 тис. до н.е.). На його території знаходиться чітко виражене древньоруське городище, яке належить до полянського типу поселення – на високому місці. Рожівка – це єдине поселення району, що розташоване на горбах та понад ярами у мальовничій місцевості. Поряд, в урочищі Царів Яр, знаходився середньовічний замок князя Юрія Івановича Половця-Рожиновського. У ранньому середньовіччі Рожівка мала статус «города». У рожівській церкві московські бояри у 1654 р. приводили до присяги навколишнє населення на вірність московському царю.

Як повідомляють «Чернігівські єпархіальні відомості» поселення, що нині називається Рожівка в 30-х роках ХУII столітті заснував Ян Аксак. Потім рожівські землі від шляхетської родини Аксаків перейшли до володінь родини гетьмана Виговського.

У 1802 році безпосереднім володарем Рожівки була Києво-Печерська лавра.

Києво-Печерська лавра була надзвичайно впливовою і авторитетною релігійною одиницею, що вміло і професійно здійснювала свою справу. Такий висновок можна зробити з того, що майже в усіх селах, навіть малих, з ініціативи і на кошти Лаври та населення були побудовані у ХVII-XVIII ст. церкви, а в багатьох селах – школи.

У 1766 році у Рожівці, де мешкало на той час всього 100 чоловік, діяла церква Святого Миколи Чудотворця Київської духовної консисторії, яка пізніше згоріла від удару блискавки. Замість не. У 1808 році збудували нову церкву, також Святого Миколи. При церкві працювала церковно-приходська школа, де грамоти учив священик. Дияконом був Степан Строй, а пономарем – Петро Приходько. На жаль, у 1920 році церкву зруйнували поляки.

У 1921 році оголошена нова економічна політика (неп). Село оживало,але полегшення не було тривалим. З 1929 року розпочалась примусова колективізація. Жахливою трагедією був голодомор 1932-1933 років. Сумно склалася і доля рожівської церкви. Відновлені у 20-х рр. богослужіння було припинено в 1936 році. Тодішнє керівництво вимагало знищити церкву, розібрати її, що відразу було і зроблено сільськими актівистами. Будівельні матеріали використані для спорудження колгоспних складів, а земля надана під забудову жителям села.

У кінці 80-х відновились богослужіння і на початку 90-х нова церква почала працювати в приміщенні яке колись займала сільська рада. Там вона працює і по теперішній час.